Вітаю Вас Гість!
Вівторок, 20.08.2019, 01.48.30
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS
ГОЛОВНА СТОРІНКА ПРО КАФЕДРУ ЕЛЕКТРОННА ПРИЙМАЛЬНЯ ФОТОАЛЬБОМ КОНТАКТИ

МОВА

ЧАС

Часу немає, є тільки мить. І тому в одну цю мить треба вкладати всі свої сили. Л.М. Толстой

ГОСТІ САЙТУ

ГОСТІ З 26.09.2017

Присяга 2016

Форма входу

ПОШУК ПО САЙТУ

СЬОГОДНІ

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

КАЛЕНДАР ПОДІЙ

Календарь Украины

ЦЕЙ ДЕНЬ У ІСТОРІЇ

ПОГОДА НА ГР5

ВІДПРАВИТИ СМС

Відправити безкоштовно SMS можна тут. Просто натисніть на іконку.

КАЛЕНДАР

«  Серпень 2019  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031

П'ЯТНАШКИ

Перетаскуйте фішки так, щоб вийшло по-порядку.

АКМ

За допомогою цієї програми розберіть та зберіть автомат Калашникова.

ЗБЕРИ ПАЗЛИ

СУДОКУ

МОРСЬКИЙ БІЙ

ГЕНЕРАТОР ПАРОЛЮ

У СВІТІ ЦІКАВОГО

5 кві­т­ня у На­ці­о­на­ль­но­му уні­вер­си­те­ті ДПС Укра­ї­ни ві­д­бу­ла­ся Все­ук­ра­їн­сь­ка на­у­ко­во-­пра­к­ти­ч­на кон­фе­ре­н­ція на те­му: «Еко­но­мі­ка при­ро­до­ко­ри­с­ту­ван­ня: стан, про­бле­ми, пе­р­с­пе­к­ти­ви». За­хід був при­у­ро­че­ний до 90-річ­чя цьо­го на­вча­ль­но­го за­кла­ду. 

У кон­фе­ре­н­ції взя­ли участь про­ві­д­ні на­у­ко­в­ці, зо­к­ре­ма до­к­тор бі­о­ло­гі­ч­них на­ук, про­фе­сор Пе­т­ро Гво­з­дяк, до­к­тор ме­ди­ч­них на­ук Ле­о­нід Гло­ба (Ін­сти­тут ко­ло­ї­д­ної хі­мії та хі­мії во­ди ім. А.В. Ду­ман­сь­ко­го НАН Укра­ї­ни), до­к­тор те­х­ні­ч­них на­ук, про­фе­сор Ана­то­лій За­поль­сь­кий (Жи­то­мир­сь­кий на­ці­о­на­ль­ний аг­ро­е­ко­ло­гі­ч­ний уні­вер­си­тет), до­к­тор те­х­ні­ч­них на­ук, про­фе­сор Ми­ро­с­лав Ма­льо­ва­ний (На­ці­о­на­ль­ний уні­вер­си­тет «Львів­сь­ка по­лі­те­х­ні­ка»).

На ві­д­к­рит­ті кон­фе­ре­н­ції ре­к­тор На­ці­о­на­ль­но­го уні­вер­си­те­ту ДПС Укра­ї­ни, на­род­ний де­пу­тат Укра­ї­ни Пе­т­ро Ме­ль­ник на­го­ло­сив, що еко­ло­гі­ч­ні про­бле­ми сьо­го­ден­ня на­бу­ли гло­ба­ль­них ро­з­мі­рів. І їх по­т­рі­б­но ви­рі­шу­ва­ти не­гай­но. 
«Я був у ба­га­тьох єв­ро­пей­сь­ких кра­ї­нах. Мо­жу впе­в­не­но ска­за­ти, що збе­ре­жен­ня при­ро­ди є пріо­ри­те­т­ним на­пря­м­ком еко­но­мі­ч­но­го ро­з­ви­т­ку цих дер­жав. Ві­до­мий фра­н­цу­зь­кий до­с­лі­д­ник Жак-­Ів Ку­с­то сво­го ча­су за­сте­рі­гав, що «ра­ні­ше при­ро­да ля­ка­ла лю­ди­ну, а те­пер лю­ди­на ста­ла за­гро­зою для при­ро­ди». Ми ро­зу­мі­є­мо, - до­дав ре­к­тор, - що рух ци­ві­лі­за­ції не зу­пи­ни­ти, але вод­но­час ма­є­мо по­с­тій­но пік­лу­ва­ти­ся про збе­ре­жен­ня на­вко­ли­ш­ньо­го при­ро­д­но­го се­ре­до­ви­ща. Та­кою має бу­ти го­ло­в­на на­ша фі­ло­со­фія», – на­го­ло­сив Пе­т­ро Ме­ль­ник. 
«При­і­р­пін­ня та Ки­є­во-­Свя­то­шин­сь­кий ра­йон – є ле­ге­ня­ми сто­ли­ці, на­шим ре­к­ре­а­цій­ним се­ре­до­ви­щем», – ска­зав Пе­т­ро Во­ло­ди­ми­ро­вич. - Сьо­го­д­ні ми ство­рю­є­мо гро­мад­сь­кий рух «Еко­ло­гі­ч­на ва­р­та ХXI cто­літ­тя» і всіх не­бай­ду­жих про­си­мо при­є­д­ну­ва­ти­ся до ви­рі­шен­ня еко­ло­гі­ч­них пи­тань. Ус­пі­ш­не ви­рі­шен­ня пи­тань до­вкіл­ля по­т­ре­бує спі­ль­ної ак­ти­в­ної по­зи­ції ор­га­нів мі­с­це­вої вла­ди, гро­мад­сь­ких ор­га­ні­за­цій та на­се­лен­ня Ір­пін­сь­ко­го ре­гі­о­ну та Ки­є­во-­Свя­то­шин­сь­ко­го ра­йо­ну», – до­дав Пе­т­ро Ме­ль­ник. 
Очо­ли­ла гро­мад­сь­кий рух де­пу­тат Ки­їв­сь­кої об­ла­с­ної ра­ди На­та­лія Се­м­ко, а по­че­с­ним пре­зи­де­н­том об­ра­но на­род­но­го де­пу­та­та Укра­ї­ни, ре­к­то­ра На­ці­о­на­ль­но­го уні­вер­си­те­ту ДПС Укра­ї­ни Пе­т­ра Ме­ль­ни­ка. 
У ра­м­ках кон­фе­ре­н­ції про­ве­де­но кру­г­лий стіл на те­му: «Еко­ло­го-­со­ці­а­ль­ні про­бле­ми При­і­р­пін­ня та Ки­є­во-­Свя­то­шин­сь­ко­го ре­гі­о­ну – шля­хи ви­рі­шен­ня» та пі­д­пи­са­но Ме­мо­ра­н­дум про спів­пра­цю за до­три­ман­ня норм збе­ре­жен­ня до­вкіл­ля пред­ста­в­ни­ка­ми дер­жа­в­ної вла­ди, ор­га­нів мі­с­це­во­го са­мо­в­ря­ду­ван­ня та гро­мад­сь­ко­с­ті. 
Ме­мо­ра­н­дум пі­д­пи­са­ли по­че­с­ний пре­зи­дент гро­мад­сь­ко­го ру­ху «Еко­ло­гі­ч­на ва­р­та ХXI сто­літ­тя», на­род­ний де­пу­тат Укра­ї­ни Пе­т­ро Ме­ль­ник, пре­зи­дент ру­ху, де­пу­тат Ки­їв­сь­кої об­ла­с­ної ра­ди На­та­лія Се­м­ко, го­ло­ва Ки­є­во-­Свя­то­шин­сь­кої рай­де­р­жа­д­мі­ні­с­т­ра­ції Оле­к­сандр За­єць, Ір­пін­сь­кий мі­сь­кий го­ло­ва Во­ло­ди­мир Ска­р­жин­сь­кий, се­ли­щ­ний го­ло­ва Ко­цю­бин­сь­ко­го Ва­дим Са­дов­сь­кий, се­ли­щ­ний го­ло­ва Го­с­то­ме­ля Ана­то­лій Ки­ри­че­н­ко, се­ли­щ­ний го­ло­ва Во­р­зе­ля Оле­к­сандр Ве­н­г­рик, сіль­сь­кий го­ло­ва Крю­кі­в­щи­ни Ан­д­рій Крі­пак, сіль­сь­кий го­ло­ва Пе­т­рів­сь­ко­го Ан­тон Ов­сі­є­н­ко, сіль­сь­кий го­ло­ва Бі­ло­го­ро­д­ки Ми­ко­ла Аб­ра­м­чук. 
Се­ред пер­шо­че­р­го­вих за­вдань гро­мад­сь­ко­го ру­ху «Еко­ло­гі­ч­на ва­р­та ХXI cто­літ­тя» - очи­щен­ня во­д­них дже­рел ре­гі­о­ну, при­би­ран­ня сміт­тя, озе­ле­нен­ня те­ри­то­рій, збе­ре­жен­ня за­по­ві­д­них об’є­к­тів та по­ши­рен­ня еко­ло­гі­ч­них знань се­ред на­се­лен­ня, осо­б­ли­во се­ред мо­ло­до­го по­ко­лін­ня.

 

***************************************************

Святкування 80-річчя утворення Київської області та Дня захисника Вітчизни.



22 лютого 2012 року в Національному університеті ДПС України відбулися урочистості з нагоди 80-річчя утворення Київської області та Дня захисника Вітчизни. У залі зібралися шановані люди Приірпіння ― гордість нашого регіону, які своєю невтомною працею та творчою наснагою прославляють рідний край. На святкування були запрошені представники ветеранських організацій, селищних рад Гостомеля, Ворзеля, Коцюбинського, депутатського корпусу Київської обласної ради та Ірпінської міської ради, почесні громадяни міста Ірпеня, керівники підприємств, установ, політичних та громадських організацій міста.

З вітальним словом виступили: Ірпінський міський голова Володимир Скаржинський, Народний депутат України, ректор НУДПС України Петро Мельник, голова Ради ветеранів Михайло Ганжа, заступник голови Громадської ради при виконавчому комітеті Ірпінської міської ради Тетяна Дубенчак, почесні громадяни міста Ірпеня Валентина Кулініч, Правда Якуніна, В’ячеслав Новохатський, депутат Гостомельської селищної ради, студентка НУДПС України Ольга Смолянчук.

«Кожен з вас ― не лише свідок, а в першу чергу творець історії Ірпінського регіону, Київщини та загалом країни, ― сказав Ірпінський міський голова Володимир Скаржинський. ― Ви і надалі продовжуєте робити свій внесок у загальну справу. Наш край має свою неповторну ауру, він завжди був особливим, виділявся з-поміж усіх інших. Так склалося історично, що у нас жили і творили вчені, літератори, музиканти, майстри пензля. Водночас Приірпіння має і потужний промисловий потенціал, основу якого закладали комбінати «Перемога» та «Прогрес», «Ірпіньмашторф», Гостомельський та Бучанський склозаводи, промислові підприємства селища Коцюбинського. Місто Ірпінь — земля дивовижна, своєрідна і прекрасна. Народжені тут зберігають її у серці, хоч би в яку далечінь закинула доля. Кожному, хто побував тут на відпочинку, гостював чи приїздив у службових справах, — цей край залишиться у спогадах, мов чарівна оаза, рідкісна навіть для України. Сьогодні, завдяки податковому університету та іншим навчальним закладам, здобуваємо славу освітянського краю. Я як міський голова і житель Ірпеня пишаюся нашим містом, його людьми і вірю, що ніколи наш край не збідніє на творчі здобутки, бо є таланти і є ті, хто плекає, підтримує, щиро дбає про їхній розвиток. Я переконаний, що спільними зусиллями ми збережемо славу нашого міста – мистецького Парнасу Київщини».

Володимир Данилович подякував присутнім за щоденну роботу на благо Київщини.А знагоди святкування 80-річчя Київської області Ірпінський міський голова вручив почесні грамоти Київської обласної державної адміністрації методисту науково-методичного центру відділу освіти Людмилі Судай, заступнику голови Ірпінської міської організації Партії регіонів Світлані Дударець, подяки Київської обласної державної адміністрації завідувачу неврологічного відділення Ірпінської міської поліклініки Світлані Матвійчук, почесному громадянину міста Ірпеня Правді Якуніній, почесні грамоти Київської обласної ради водієві Ірпінського виробничого управління комунального господарства Миколі Брусенцову, подяку Київської обласної ради водієві транспортної дільниці підприємства КЖЕП «Ірпінь» Олексію Крупині.

Президія Федерації профспілок України нагородила генерального директора Українського державного проектного лісовпорядного об’єднання «Укрдержліспроект» Володимира Гульчака.

Відзнакою Ірпінського міського голови нагороджено головного лікаря військового шпиталю Юрія Іоста, директора кооперативу «Асфальтобетонник» Григорія Матвійця, голову наглядової ради ТОВ «Ірпінське АТП-13250» Олега Сотнікова, директора комунально-побутового підприємства «Теплоенергопостач» Анатолія Кифорука.

Грамоти виконавчого комітету Ірпінської міської ради отримали лікар-терапевт денного стаціонару Ірпінської міської лікарні Наталія Антонівська, ветеран війни Пилип Генес, головний спеціаліст відділу освіти Галина Заєць, почесний громадянин міста В’ячеслав Новохатський, заступник командира військової частини А-2319 з виховної роботи Микола Петелько, депутат Гостомельської селищної ради Ольга Смолянчук, начальник відділу обліку та звітності фінансового управління Наталія Угрюмова, слюсар котельні «Теплоенергопостач» Олексій Федюкін, директор міської бібліотечної системи Олена Циганенко.

Напередодні Дня захисника Вітчизни надійшов пам’ятний знак «70 років битви за Москву» та вітання мера російської столиці ветерану Великої Вітчизняної війни Миколі Алексєєву.

«Завдяки нашим ветеранам ми маємо мир,― наголосив у вітальній промові Петро Мельник. ― Свій високий рівень моралі вони передають нам, своїм нащадкам. І це набагато важливіше, ніж матеріальні цінності. Дуже вас ціную, бо коли згадую свої комсомольські роки у 70-х, то пам’ятаю, що завжди співпрацював з ветеранами. Я щиро вдячний за військово-патріотичне виховання, ваш особистий приклад».

Петро Мельник вручив подяки народного депутата почесному громадянину міста Валентину Нетеці, слюсару з ремонту котельного обладнання «Теплокомунсервісу» Олександру Дяченку, завідувачу навчальної лабораторії кафедри економічної теорії НУДПС України Степану Трубенку, вченому секретарю НУДПСУ Олександру Сластьоненку. А помічника ректора університету, заступника голови Ірпінської міської організації Партії регіонів Світлану Дударець нагородив нагрудним знаком НУДПСУ (Світлана Олександрівна цього дня святкувала свій ювілей).

З нагоди Дня захисника Вітчизни від Петра Володимировича учасники хору ветеранів «Пам’ять» отримали грошові нагороди.

Святкування славного 80-літнього ювілею Київської області в Ірпені відбулося на славу. Музичні та хореографічні вітання для присутніх виконали народний хор ветеранів війни та праці «Пам'ять», учасники культурно-мистецького центру Національного університету ДПС України «Сузір’я».

Із сайту: www.irpin-rada.org

*********************************

Історія святкування Нового року

Історія свята Нового Року
Кімната прикрашена до Нового Року У канун Нового Року для того, щоб підготувати дитину до свята та створити відповідну атмосферу, ви можете розказати їй історію цього свята.

Звичайно, не вдавайтеся в деталі, якщо ваш малюк їх не зрозуміє. А ось якщо вашій дитині 5 і більше років, ця розповідь сприятиме розширенню кругозору дитини, буде і цікавою, і корисною. Обов’язково обговоріть усе, спонукайте дитину уявляти те, про що ви розповідаєте. Атож, починаємо.

Святкування Нового року у стародавніх народів зазвичай співпадало з початком відродження природи і в основному було приурочене до березня. З березня ж починався новий рік у римлян, до перетворення календаря в 45 році до Різдва Христова Юлієм Цезарем. 
Римляни вважали дуже важливим та гарним перший день нового року, тому починали у ньому нові великі справи. 

Цього ж дня було прийнято поздоровлювати один одного та робити подарунки. Так само, як і зараз, це робили люди 2000 років тому! Спочатку дарили один одному овочі та фрукти, обклеєними позолотою, фініками і виноградом, потім мідними монетами і навіть цінними подарунками! Тільки уявіть − капуста, обклеєна грошима! 

У Франції Новий рік до 755 року починався 25 грудня. Потім його перенесли на 1 березня, потім на той день, коли святкувати Пасху. Тільки 1654 року нарешті було встановлено указом короля Карла IX вважати за початок року 1 січня. У Германії Новий рік першого січня почали святкувати в другій половині 16 століття, а в Англії з 18 століття. У Росії, з часу введення християнства також починали літочислення або з березня, або з дня Паски. 

У 1492 році князь Іоанн Васильович Третій остаточно утвердил ухвалу Московського собору вважати за початок як церковного, так і цивільного року - 1 вересня, коли збиралася дань, мита, різні оброки і так далі. Для додання найбільшій урочистості цьому дню сам цар напередодні приїжджав у Кремль і кожен простолюдин або знатний боярин у цей час міг підходити до нього і просити безпосередньо у нього вирішення спору чи помилування.

Останній раз Новий рік відсвяткований був 1 вересня 1698 року, проведений був весело і в бенкеті, влаштованому з царською пишнотою воєводою Шєїним, що зібрав неймовірну безліч бояр, цивільних і військових чиновників, а також велике число матросів. Кожен кубок супроводжувався пострілом з 25 знарядь. 

Цар Петро Великий, з'явившись в Успенський собор у супроводі свого маленького сина Олексія і Дружини Цариці Евдокиі, одягнений вже на німецький лад, як і всі інші, сам поздоровляв народ з Новим роком. Гвардія була в синіх мундирах і у високих ботфортах. Петро Великий змінив корінним чином і літочислення, і спосіб святкування Нового року. У перший рік 18 сторіччя він наказав вести літочислення від Різдва Христова, відмінивши літочислення від дня створення світу. 

Не бажаючи абсолютно виганяти звичай святкування Нового року, він встановив його по звичаях, запозичених їм з Голландії і інших країнах Західної Європи. Хворобливо відгукнулася в розумах і серцях людей така зміна. Проведення в життя цієї реформи царя, що мала таке важливе значення, почалося з того, що заборонено було святкувати яким би то не було чином 1 вересня, а 15 грудня 1699 року барабанний бій сповістив про щось важливе народу, який натовпами хлинув на Червону площу. Тут влаштований був високий поміст, на якому царський дяк голосно читав указ про те, що Великий Государ Петро Олексійович повелів "надалі літа счисляти в наказах і у всіх справах і фортецях писати з 1 січня від Різдва Христова". На знак того доброго почину і нового сторічного століття, повелено було: "по великих проїжджих вулицях, та біля будинків знатних людей прикрашати ялинки та сосни. А людям небагатим хоча б по гілці над воротами чи дверима привісити. Прикраси мали висіти до 7 січня. Першого ж січня, на знак свята, один одного мають поздоровляти з Новим роком. А на Червоній площі «вогненні потіхи почнуться» і всі, у кого є невеликі гармати або рушниці, також опівночі мають стріляти в небо у своєму дворі. А по вулицях великих, з 1 до 7 січнявночі запалювати вогні з дрів, чи хворосту, чи соломи. Ось, що раніше використовували замість бенгальських вогней! Сам цар Петро перший пустив ракету, яка, вогненною змійкою звиваючись в повітрі, сповістила народу настання Нового року, а услід за нею згідно царському указу, почалася потіха і по всій Москві...


(За матеріалами http://www.ny.etoast.ru)

                                                                                                                                        *********************************************************************************************************************************************


    

День святого Миколая.

Історія виникнення свята та як святкують цей день у інших країнах.

 Святий Миколай-Чудотворець, архієпископ Мирлікійський, належить до найвизначніших святих християнської церкви. Його люблять і вшанову-ють на Заході та Сході. З особливим нетерпінням чекають на день пам'яті святителя діти - бо для них то означає веселе свято й подарунки.

 Архієпископ Миколай, багатолітній пастир антіохійських християн на межі ІІІ-ІV століть, був однією з найяскравіших постатей в історії Церкви перших віків. Його служіння припадає на час останніх великих гонінь на вірних і подальше становлення Церкви після Костянтинової реформи, коли "період катакомб" відійшов у минуле. Відомо, що владика Миколай брав участь у І Нікейському Соборі, який закріпив у Символі Віри основне догматичне вчення християнства, проте жодних богословських праць він по собі не залишив. Що ж тоді живить людську пам'ять про Святого вже стільки століть? Серед сучасників Отець Миколай відзначився чистотою життя, за яку мав від Бога дар чудотворення, а також милосердям і благо-дійністю. Очільники Церкви й богослови, встановлюючи свято, закликали вірних пам'ятати саме про ту взірцеву чистоту й щедру доброчинність, брати їх за взірець.

 З історичних джерел знаємо, що вже в VI ст. день упокоєння Святого став значним християнським святом Східної Церкви - тоді імператор Юстиніян І (527-565) збудував на його честь церкву в Константинополі. Єрусалимський канонар VII ст. на 6 грудня каже: "Пам'ять Миколая, єпископа одного великого города". Усі грецькі місяцеслови з IX століття мають цей празник. Найдавніший життєпис Святого Миколая походить теж із IX ст., а імператор Мануїл Комнен (1143-1181) навіть державним законом приписав святкувати день пам'яті Святого Миколая. З Візантії свято поширилося по цілому світу - й на українські землі також. За переданням князь Аскольд узяв Святого Чудотворця за небесного по-кровителя й мав хресне ім'я Миколай.

 До Західної Церкви свято прийшло у IX ст., коли папа Миколай (858-867) - перший папа з цим іменем - близько 860 р. збудував у Римі церкву Святого Миколая. Особливо прижилося й полюбилося свято в Німеччині, куди його принесла візантійська княжна Теофана, жінка цісаря Оттона II (973-983).

 Саме на німецьких землях день Святого Миколая перетворився на дитяче свято, та сталося це через кілька віків. Загалом же, найперше (в деяких країнах і до сьогодні, особливо Болгарії та Греції) Святий Миколай є опікуном подорожніх, моряків і рибалок. Йому присвячене місто Амстердам - столиця Голландії, країни великих мореплавців. Адже згідно з житієм Святий неодноразово приходив на допомогу людям під час стихійного лиха - силою молитви зупиняв грозу чи бурю. Так довший час вважалось і в Україні - кожен рибальський курінь мав обов'язково ікону цього святого, перед якою на початку ловецького сезону й у часи негоди, стихійного лиха служили молебень. Й нині у храмах саме перед іконою Св. Миколая моляться, вирушаючи в далеку дорогу, а також при освяченні різноманітних транспортних засобів.

 Вважався Святий Миколай і захисником бідних, скривджених, неспра-ведливо засуджених - також на основі житійного передання. Шанували святителя і як покровителя шлюбу. Бо, згадаймо, що одне з перших його чудес - рятунок від ганьби та блуду трьох сестер, батько яких не мав ко-штів на посаг і весілля. Тоді, ще юний, священик Миколай уночі підкинув до хати тієї родини три торби грошей. Згодом через те, що вшанування Св. Миколая випадало у році двічі - у грудні та травні, часи знакові для хліборобів, за свого покровителя святого узяли й трудівники-селяни...

                                                     

 То як же Святого Миколая "привласнили" собі діти? Спершу з появою шкіл при храмах Святий Миколай став опікуном учнів - ця традиція теж ґрунтується на житії святителя, якому в дитинстві легко давалася всяка наука. Так, за хроніками відомо, що в XI столітті у Кельнському соборі в день пам'яті святителя учнів церковної школи обдаровували солодо-щами. З храму та школи свято поширилося на родину.

 У середньовічній Німеччині саме напередодні свята Миколая матері вручали дітям новий зимовий одяг, інші обновки. Погодьмося, що справити нове вбрання у ті часи справді можна було вважати за привід для свята. Разом із вбранням діти отримували й солодощі - горіхи, сухофрукти та особливі солодкі хлібці з сушеними грушами (аналог українських миколайчиків-медівників), шкільне приладдя, зрідка іграшки, які клали в нові чи полагоджені й начищені старі черевики. Діти, котрі протягом року не слухалися батьків, діставали цього дня замість солодощів - в'язку різок. Хто гідний пода-рунка, а хто ні, - вважалося, записано у "Золотій книзі", яку має при собі небесний опікун. У старих церковних записах є такі слова: "Напередодні СвятогоНіколаусаматерітримаютьнапоготовіподарункитарізки длясвоїхдітей" (1555 р.). А в давній миколаївській колядці: "Святий Ніколасе, меніпоклади, щозапотрібневважаєшти. Яблука, горіхи, мигдальмаленькідітирадоїдять!" 

 Подібний звичай перейнявся до Австрії, Голландії, Чехії, Словаччини, Польщі, Хорватії. У деяких країнах нечемні діти замість різки дістають вуглину чи картоплину.

                                                      

Часто Святий Миколай приходить не сам. У ряді країн Західної Європи супутником Святого Миколая є ослик, який допомагає розвозити пода-рунки дітям. Він має незвичайну сіро-сріблисту шерсть. Саме для цього віслюка діти лишають біля черевичків кілька морквин - адже тваринка за нічну подорож втомиться та зголодніє. Про пригоди Миколаєвого ослика є багато історій. Це не небесний гість, а справжній земний віслюк. Але за німецькими легендами, Ніколаус завжди бере чотириногого помічника тільки з тієї ослячої родини, в якій від пра-пра-пра-прадідів тягнеться неперервна родова лінія. Легко здогадатися, що давній предок цього знаменитого роду колись віз на собі до Єрусалиму Іншого важливого Вершника...

 В Австрії в день свята спершу вулицями міст ходить зграя лихих Крампусів-чортІв - відбувається справжній чортячий парад. Вони гримлять ланцюгами, кричать, лякають перехожих. Але ось на майдані біля собору з'являється Святий Ніколаус - і чортівня злякано відступає, тікає й ховається. Настає час подарунків. Лихий чорт, що приносить різ-ки, ходить за Миколаєм у Хорватії та Словаччині. У Чехії ж, коли Святий Мікулаш рушає до дітей, його супроводять ангелик і чорт-паркел. Кожен з них має по книзі - там занотовані добрі та лихі справи кожної дитини. Перш ніж вручати дарунки, чиниться суд, чи заслужив малюк на небесні гостинці.

 

У Нідерландах свято починається ввечері 5 грудня - діти й дорос-лі таємно дарують одне одному подарунки, які супроводять листівки з віршами, присвяченими адресату. У вірші слід передати всі найкращі побажання - так ніби це написав сам Святий Миколай. Саме ж свято починається вранці. За народними голландськими повір'ями Сінтер-клаас приїздить до країни з далекої Іспанії (чому саме з Іспанії - ніхто не знає). Визначний гість прибуває з моря на кораблі через Роттердам, зустрічають його у крихітному рибальському селі Моннікендам, що не-далечко від Амстердаму. Супроводить святого пошт зі слуг-маврів, які звуться Чорні Піти й одягнені, як середньовічні пажі. Усі вони сходять із корабля - на набережній їх урочисто вітають бургомістр, альдермен, члени міського правління та юрми радісних людей. Сінтерклаасу підво-дять білого коня. Дзвонять дзвони, стріляють гармати, в небі пломеніють феєрверки. Святкова процесія рушає центральною вулицею через усе місто. Потім святий гість зі слугами відвідує різні дитячі заклади (школи, лікарні тощо). Ближче до Різдва Сінтерклаас приходить у родини. Коли наближається час гостини, батьки намагаються залишити малюків насамоті у вітальні. Тихенько прочиняються двері, у щілину просувається чорна рука й розкидає цукерки та фрукти. Доки діти збирають солодощі, до кімнати поважно заходить Святий Миколай. Він розпитує дітей про їхні справи, навчання, успіхи, невдачі, мрії, а також примхи й непослух (адже як небесних опікун усе знає!), трохи хвалить, трохи докоряє, дає поради та настанови - й іде. Подарунки ж будуть пізніше. На Святий вечір діти залишають на вікні чи біля каміну своє взуття, біля нього гостинці для коня Сінтерклааса (моркву, сіно, окраєць хліба). Вночі Святий об'їде по дахах все місто, всю країну, а Чорний Піт спуститься по димоходу й покладе кожному належні подарунки. Серед них є й обов'язкові - тради-ційні святкові солодощі: вершкові льодяники у формі троянди, гвоздики та сердечка, шоколадні чи мигдалеві ініціали дитини, марципанові по-росятка, коник і сам Сінтерклаас, різні фігурки-медівники.

                                                                       

 В Україні день Святого Миколая здавна був значним і веселим святом, а в багатьох містах і селах того дня припадало храмове свято. (Навіть нині тільки в Києві на Подолі є три церкви Святого Миколая - і кожну супроводить давня легенда.) У різних місцях миколаївські гуляння мали різноманітні назви й особливості, обходження дворів, миколаївські колядки, миколаївські скрипники (змагання музик) тощо. 

 Цього дня варили пиво. "Вітали сніжну зиму" - на санях тричі об'їжджа-ли довкола села. А для дітлашні пеклося особливе печиво - миколайчики. Це було своєрідне "розполовинення посту", після Святого Миколая по-чинали готуватися до Різдва, вчити колядки, лагодити вертепи. 

 Темної зимової ночі з 18 на 19 грудня Святий Миколай сходить із небес до українських малюків, звідки він бачить і знає, як поводяться діти цілий рік. Має він золоті сани з білими золотогривими кіньми, до хати заходить дверми, але часто невидимий, подарунки підкладає за-вжди під подушку, за винятком хіба тих, які не помістяться. Часто його супроводжують світлокрилі янголята, а недалечко крутяться й чортики, котрі переконують Святого, що вкраїнські діти були геть нечемні, тому не заслуговують на небесні гостинці. А самі рогаті вертихвости тільки й мають на очі, як украсти торбу з дарунками. Проте нічого в них не ви-йде! Миколай усе знає, та й ангелики добре пильнують. Всі хлопчики і дівчатка отримають дари від Святого. Й лише дуже неслухняні дістануть від Миколая золоту-срібну різку та наказ виправитись до наступного року. Отож, вітаймо Святого Чудотворця, що загостив до нашого краю!


*********************************

Будівництво дороги Ірпінь – Київ –


шлях до нового життя


   Усвідомлюючи, що Київ та область прийматиме найбільшу в Україні кількість туристів з нагоди чемпіонату Європи з футболу 2012 року, на Київщині заплановано будівництво спортивних і туристичних об'єктів, реконструкцію старих і спорудження нових доріг. Кабінет Міністрів України минулого року прийняв у новій редакції Державну цільову програму підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, якою, зокрема, передбачено і поновлення будівництва дороги Київ – Ірпінь.

%